Отож, як ми вже повідомляли у минулому номері газети, у середу, 14 червня, бус з продуктами вирушив з Гуманітарного штабу Теофіпольщини на фронт, до наших земляків, і не тільки, на Донеччину. У п’ятницю, 16 червня, водій Олег Славецький, голова штабу Анатолій Козак та його заступник Василь Гандовський повернулися додому. Все зібране громадою передали нашим героїчним воїнам, воно там не лишнє. Детально про це розповідаємо.

У день від’їзду смачні свіжі хлібобулочні вироби, заварний хліб, чотири мішки сухариків надало приватне підприємство «Добрий хліб» на чолі з генеральним директором, депутатом Хмельницької обласної ради Віктором Лебединським. Освятив вантаж, а це була одна тонна 800 кілограмів продуктів, поблагословив у добру путь капелан штабу, благочинний Теофіпольського округу Православної Церкви України отець Василь Крисак.

– Їхали ми на Київ-Харків-Чугуїв-Ізюм, – розказав Анатолій Козак, – далі на Донецький напрямок, на Слов’янськ. Я дзвонив-переписувався зі своїм похресником, 28-річним Дмитром Трояном з Василівки. На війну пішов ще у 2014 році, його мама так і живе у Василівці, а Діма одружився, його сім’я живе у Новомосковську Дніпропетровської області. У Слов’янську ми з ним зустрілися, приїхав і ще один наш земляк Андрій Поперечний, родом він з Єлизаветполя, жив у Хмельницькому, у березні 2022 року був мобілізований. Дуже хлопці зраділи, що земляки про них не забувають, ми їх всім, що мали, пригостили, завантажили обидві машини, дали воду, хліб, продукти. Далі наш шлях проліг на Краматорськ, тут ми зустрілися з Григорієм Ліваком з Михиринець, передали ним для Віктора Пузирея з нашого Великого Лазучина тепловізор. Збір коштів на його придбання, а це 30 тисяч гривень, організувала його сестра Наташа, долучилися до цього добрі люди, які хочуть, щоб наші хлопці вночі були з «очима», щоб вберегли своє життя, щоб настала перемога. Найбільший внесок зробив наш фермер Віктор Криворук, він і їздив за тим тепловізором у Ланівці. Завантажили і Григорію Ліваку цілу машину. Ще у Краматорську ми мали зустрітися з Василем Фреюком з Ільковець, везли ми йому бронежилет, а наш військовий комісар Василь Кубін передав йому спальний мішок. Та не змогли з ним зв’язатися, і не було ким передати. Передзвонили його дружині, сказала, щоб привезти назад, вона відішле новою поштою, бо вже він буде знати, де буде точно, а він вже якось забере. Ще у нас залишалися продукти, тож подзвонили до Дмитра Трояна, просили, щоб провів нас до Красного Лиману, до нашого Валерія Рудика з Великого Лазучина. Їхали через річкуСіверський Донець через понтонну переправу, весь час тут гупало. З Валерієм не було зв’язку, не можна було зв’язатися і з Василем Штокайлом, ще одним нашим земляком. Дмитро провів нас до Слав’янська, дякував за підтримку, казав, що волонтери – справжні рятувальники, що те, що ми йому завантажили, розвезе на десять позицій, туди, де йдуть бої і волонтерів туди не пускають. Ми ж бачили, який він досвідчений, як знаходить вихід з будь-якої ситуації. Попрощалися, домовилися зустрітися після перемоги у Василівці. Продуктів ми роздавали бійцям на блокпостах, зустріли там земляків з Гвардійська, а на межі Донецької та Луганської областей до нас виїхав Олександр Томчук з Великого Лазучина. Передали йому решту продуктів, особливо сподобалося сало від Володимир Михальчука з Борщівки. Дуже Саша радів, дякував, що не забувають земляки, а продукти всі пригодяться, бо ж хлопці самі готують.

А ще Анатолій Козак розказав, що бійці, з якими їм з Василем Гандовським довелося спілкуватися, мають бадьорий дух, впевненість у нашій перемозі. Бо ніяк інакше бути не може. Щиро дякує водієві, власникові буса Олегу Славецькому, бо ніколи ще не відмовив, треба, значить треба, кидає свою рооботу і їде.

– Частину продуктів, які ще залишилися на базі у ТОВ «Подільське»,– повідомив організатор Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрій Петринюк, – ми завантажили для нашого земляка, бійця з Теофіполя Романа, він служить водієм у підрозділі, що будує понтонні мости. Хай хлопці варять собі їсти. Ще частиною продуктів довантажили бус, який відправлявся на Херсонщину, у Дар’ївську громаду, яка приймала евакуйованих жителів з лівого берега Дніпра, які постраждали через підрив орками Каховської ГЕС. Продукти від небайдужих людей нашої громади збирали школярі з Теофіполя – Марина Кольчус, Євген Пуховий, Мілана Тененева, Олександра Тененева, Ангеліна Федікова. Так разом ми підтримали людей, які опинилися у такій біді. Тож акції на підтримку Збройних Сил України ми будемо продовжувати робити, будемо збирати, відправляти продукти, все, що можемо, чим можемо наближати нашу велику перемогу.

А. Джус

* * *

Ну як воно, добилися мети?

Бандерівців в Каховці затопили?

Що хворі ви, хотіли довести?

Ми вам давно діагноз встановили.

У собі ви побачили богів?

У величі кривавій насолода?

Злий дух нахабно нищить нас посмів

І осквернив святі дніпровські води.

Розвісили дамоклові мечі...

У чому кайф? Щоб світом володіти?

От ви скажіть, ну а до вас вночі

Приходять часом наші мертві діти?

Чи чуєте ви, може, голоси?

Так, чуєте, і, думаю, не мало...

Це проклинають вас наші жінки

Яких ви ґвалтували і вбивали.

Що коїться у головах у вас?

А у душі? Та в вас її немає!

Ви ницості провели майстер-клас.

А під водою села пропадають...

А під водою гине все живе,

Усе, що люди все життя плекали.

Безпомічно корова десь реве,

А он собака на даху скавчала.

І ширитися скрізь хаос водяний.

Чого, скажіть, від вас ще нам чекати?

Упевнені у величі своїй,

По головах ви звикли лиш ступати.

Ви думали, що ми ось-ось здамось?

Помилування будемо просити?

Ненавидіти вас лише вчимось,

Нам з вами на одній землі не жити!

Нас хочете злякати? Бійтесь ви!

Ви в чужій хаті звикли керувати.

Самі ж десь із боліт сюди прийшли,

Тож вам в болоті й віку доживати.

Та дуже коротесенький ваш вік,

Для вас вже чан у пеклі розпалили.

Себе на кару кожен з вас прирік.

А нам дай, Боже, витримки і сили!

#Інна_Крупяк, 07.06.2023 р.