Проминуло вже трохи часу після проведення велопробігу, приуроченого до Дня захисту дітей, Дня героїв, п’ятій річниці Подільсько-Волинській Січі. Дуже задоволена, що змогла проїхати разом з усіма всю дистанцію велопробігу, відвідати пам’ятні місця сіл по машруту Теофіполь – Святець – Лисогірка – наметовий табір Подільсько-Волинської Січі, подивилася цікавий концерт та мала змогу поспілкуватися з цікавими людьми.

Вдячна трудовому колективу трикотажної фабрики “Аслан – Текстиль”, її директора Шишмана Рамазана за чудові, якісні і зручні футболки. Повірила, що все можливо, якщо дуже хочеш, не дивлячись на діагнози та проблеми. Сила духу додає сили м’язам, немало важить і цікава компанія. Це другий раз, коли ми з чоловіком брали участь у велопробігу. І кожного разу приємно відчувати себе у колі людей, які йдуть до мети впевнено, не поспішаючи, з задоволенням. Темп поїздки був нешвидким і приємним. У випадку дрібних неприємностей, як от, злетів цеп, спустило колесо, приходили на допомогу одні одним.

З Новоставець у велопробігу їхали ще п’ятеро хлопців: Дмитро Шершун, Дмитро Леонов, Юрій Сиверський, Костянтин Грух та їх учитель Богдан Плаксюк. Усі достойно пройшли дистанцію. Проте, Костя ненароком пробив колесо, що виявилося уже перед виїздом додому. Організатори передбачили і таку ситуацію. Велосипедиста заросили у одну з машин супроводу, а велосипед завантажили у причіп, а подім довезли до ветлікарні.

Про добру організацію акції свідчив і супровід двох машин поліції та спецавтомобіля медичної допомоги. За що хочу подякувати усім організаторам, зокрема Володимиру Кобері та Стучинському Анатолію. Вони врахували, що їхати будуть і діти, і пенсіонери, і допомога може знадобитися різна. На щастя, неприємних пригод було мало. Хоч деякі молодші учасники пробігу потомилися (біля 50 кілометрів дороги на велосипеді – то не жарт), але мали змогу доїхати до своїх населених пунктів у авто супроводу, а велосипеди на причепі. За це особиста подяка Юрію Лизаку.

Вирішила запитати про відчуття та враження від велопробігу у молодших односельців. Діма Шершун розповів, що у велопробізі брав участь перший раз, ще й друзів запросив з собою. Враження чудові. Море задоволення, море емоцій, нові знайомства. Цікаво провели час зупинки на Січі, де вчилися користуватися зброєю, розважали концертною програмою, пригощали ся смачними стравами польової кухні, солодощами та морозивом. Час провів корисно. Із задоволенням візьме участь у наступному велопробізі. Костя Грух теж був задоволений поїздкою, проте дуже шкодував, що ми зарано почали збиратися в зворотний шлях і не вдалося постріляти ні з лука чи арбалета і гвинтівок, як бу­ло передбачено у рекламі заходу. Його під­тримали і решта хлоп­ців. На запитання, чи згодились би поїхати ще раз, відповіли, що, напевне, ні. Потомилися.

Що ж до відгуків батьків, то вони раді, що їх діти зважились на таке серйозне випробування, як велопробіг на велику дистацію. Щиро вдячні за гарної якості футболки, цікаве дозвілля і весело та з користю для здоров’я проведений ними час. Ось як розповіла про це Наталя Шершун – учителька Новоставецького ліцею. « Син одразу загорівся бажанням взяти участь у велопробізі. Запросив ще й своїх друзів. Приїхав додому дуже задоволений. Емоції переповняли. Ми, батьки, щиро вдячні організаторам цього заходу. Адже у такий непростий час вони зуміли поєднати фізичне загартування з духовним та морально-патріотичним вихованням. Син розповідав, що розпочали пробіг із благословення отця Василя, під час зупинки вшановували пам’ять про загиблих, а під час відпочинку на Січі для учасників пробігу ор­га­нізували святковий концерт, почастували усіх смаколиками. На мою думку, такі заходи потрібно робити частіше. Бо вони об’єднують, згуртовують, загартовують, вчать поваги один до одного, молодших до старших, старших до молодого покоління, до цінностей нашого народу. А головне – вчать не здаватися та долати труднощі. Щиро дякуємо усім, хто долучився до цієї корисної справи».

Світлана Кислюк, в.о. голови ветеранської організації Новоставецького старостату