Яка цього року зима? Несподівана, непередбачувана, чарівна, пишна, велична, казкова. Видається вона мені прихильною для селян, природа ніби намагається компенсувати всі прикрощі, які завдає війна. Довкілля втішає, надихає, сповнює душу ніжністю, вдячністю, нагадує, що ми всі Божі творіння, що вистоїмо, переможемо!

Хочу сама відповісти на риторичне питання заголовку. Культура, в першу чергу, потрібна самим селянам. Безперечно, село нині сучасне, культурне, освічене, високодуховне, але перш за все – трудолюбиве, наполегливе, цілеспрямоване, відповідальне : за землю, за майбутнє, за долю України. Село – це його люди. А вони такі різні: що не селянин чи селянка, то цілий роман чи повість, привід для роздумів, порівнянь, висновків, але не засудження чи критика, бо ми єдиний організм, який потребує розуміння, схвалення, дружньої підтримки. І як то добре, що село комп'ютеризоване, але ж ніякі високотехнологічні гаджети не здатні замінити звичайне людське живе спілкування.

Деякі селяни взимку стають маломобільними, хоча так кортить зайти до бібліотечної зали, вдихнути особливе повітря «храму книги»,  торкнутися пальцями корінців, які тебе чекають, хочуть розділити з тобою зимове дозвілля, стати частинкою тебе. Ось саме тут приходить на допомогу наша бібліотекарка Людмила Ангелюк. Бо є великим аматором своєї справи – чуйна, добросовісна, доброзичлива, розуміюча, співпереживаюча. Книжку принесе аж до самої хати, привітно посміхнеться, щось порадить, запитає… А що найбільше тішить – не скаржиться на труднощі, яких вистачає, а сумлінно робить свою справу, несе культуру до людей. Радіє, що люди не забувають про друковане слово, бо ніякі інтернет-сайти не замінять живу книжку чи газетну сторінку.

Хочу побажати пані Людмилі побільше вдячних читачів, літературних новинок, підтримки та заохочення з боку держави, справжнього задоволення від заняття улюбленою справою. А нам усім - здоров'я, миру, єдності та національної гідності, світла в душах, добра у серцях.

Не можу, не маю права не згадати про добру роботу пересувного відділення поштового зв'язку, яке обслуговує наші Котюржинці. Нашому селу надзвичайно пощастило, листоноша відділення Надійка Гордікова – місцева. Вона дуже добросовісна, вихована, чуйна, уважна та привітна, а ще її чоловік перебуває на фронті, захищає українську землю від ворогів. Ці епітети хочу адресувати всій бригаді пересувного відділення, знаю, що інші просто не витримують такого фізичного та морального тягаря.

Маю надію, що мої скромні рядки стануть для наших працівників «культурного фронту» словами щирої вдячності та найтепліших побажань. Насамкінець, хочу закликати всіх жителів громади до згуртованості, перемога буде за нами. Україна – понад усе!

Тетяна Василенко, село Котюржинці