Цими днями минає дев'ять днів, як покинув білий світ Петро Антипович Блажко з Гальчинець. Сказати, що це була прекрасна людина – нічого не сказати. Нагородив його Бог багатьма чеснотами -  був сильний духом, завжди  долав труднощі, мав щиру, доброзичливу вдачу, любив життя, любив свою роботу, дорожив своєю родиною.

Відміряла йому доля довгих 90 років, прожив їх гідно та славно. Немало довелося пережити, батька забили німці, сильно з матір'ю бідували. Після Шибенської семирічки пішов вчитися до Новоселицького ветеринарного технікуму, добирався на навчання та додому на канікули пішки, босоніж, а це коло 40 кілометрів в одну сторону. Після другого курсу забрали його в армію, п'ять років служив на Північному флоті. Нелегке це було випробування. Закінчив навчання, став завідувати Великолазучинською ветеринарною дільницею, яка обслуговувала чотири колгоспи. Скрізь треба було встигати, худоби було повно, в кожному селі були ферми, телятники, вівцеферми, курятники, свиноферми. А далі до самої пенсії робив головним зоотехніком в колгоспі імені Шевченка. З ранку до ночі пропадав на роботі, бо в кожному селі – в Гальчинцях, Єлизаветполі, Новоіванівці, Червоному Случі були ферми. Був хорошим спеціалістом, сильним організатором тваринницької галузі. Поважав, шанував людей праці, людей ранкової зорі.З болем в душі сприйняв руйнування колективних господарств, не міг з цим змиритися.

В любові та злагоді прожили з дружиною Тетяною Терентіївною 65 років, виростили прекрасних дітей, тішилися внуками та правнуками. Та 1 листопада навіки перестало битися його серце. Серце великого працелюба, справжнього велета селянського духу.

Спіть спокійно, наш дорогий, незабутній старший друже! Хай ніщо не потривожить ваш вічний сон, а ваша щедра душа упокоїться в Царстві небесному!

Сім'ї Бурлаків та Стецюків, село Гальчинці