У другу неділю серпня, цьогоріч це 14 серпня,  в Україні відзначається День працівника ветеринарної медицини. Традиційно напередодні  цього справді народного свята спілкуємося з начальником Теофіпольського управління Головного управління  Держпродспоживслужби у Хмельницькій області Павлом Шевчуком та директором Теофіпольської міжрайонної державної  лабораторії Держпродспоживслужби у Хмельницькій області  Дмитром Хацьким. Говоримо про стан цієї надважливої галузі в Теофіпольській громаді, про її проблеми, про її спеціалістів, про війну, про надію та віру у перемогу.

Павле Федоровичу, після реформування управління Держпродспоживслужби, яке ви очолюєте, працює по кількох напрямках. Яке місце посідає серед них ветеринарна медицина, чи виконуються  завдання, які на сьогодні стоять перед галуззю?

• Дійсно, в структурі нашого управління є кілька підрозділів: це відділ безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, відділ державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, відділ фітосанітарної безпеки та відділ реєстрації сільськогосподарської техніки. Тобто, роботи дуже багато, навантаження велике, але все ж таки пріоритетним напрямком залишається ветеринарна медицина. На сьогодні у нашій службі працює 32 людей, це працівники Теофіпольської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Теофіпольської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби у Хмельницькій області та працівники управління. Тобто, разом , спільно ми забезпечуємо епізоотичне благополуччя на  території Теофіпольської  громади, проводимо лабораторно-діагностичні та лікувально-профілактичні заходи. Це обов'язкове весняне та осіннє діагностування ВРХ, вакцинування собак, котів та корів від сказу, вакцинування ВРХ від сказу, сибірки, туберкульозу, домашніх птахів від хвороби Ньюкасла. Ми працюємо з усіма агроформуваннями та приватними господарствами. При цьому на сьогодні ми посідаємо перше місце по кількості ВРХ серед колишніх районів та друге місце по кількості ВРХ у приватних господарствах. Це велика, складна, надзвичайно відповідальна робота, ми день і ніч на посту. Бо ще ж ми контролюємо дотримання санітарних норм сільськогосподарського виробництва , тобто, від нашої роботи залежить розвиток тваринництва у громаді, в результаті це безпека продуктів, здоров'я людей. Звісно, повномасштабна агресія російської федерації проти України внесла свої корективи у нашу роботу, біопрепаратів, реактивів для виконання планових завдань у нас вистачає, однак профілактичні роботи призупинилися. Якщо говорити в цілому, то фінансування управління бажає кращого, йдеться і про підвищення заробітної плати, і про достатнє матеріальне забезпечення.

24 лютого розділило наше життя на «до» і «після», відбулася переоцінка цінностей, бо одна річ – жити в мирі, абсолютно інша річ – жити в країні, де йде жорстока, кривава війна, де російські загарбники просто знищують Україну, українців, все українське. Як ви сприйняли війну, що відчуваєте, який ваш настрій?

• Спочатку у нас був просто шоковий стан, як у всіх нормальних людей, ненависть до ворога, злість.  Але потрібно було працювати, виконувати завдання. В перший тиждень війни ми віддали на  потреби Збройних Сил України ветамбулаторію, це поремонтований ГАЗ-53.  Всі наші працівники долучилися до підтримки Збройних Сил України, хто приносив продукти у волонтерські центри, хто переказував кошти.  Прийняли на роботу переселенця з Миколаївської області Леоніда Бурдуна, він хороший лікар. Потім ми вирішили посадити перед нашим приміщенням сад Перемоги. Посадили 100 саджанців щеплених яблунь, засіяли траву, зробили полив, посадили самшит, а в квітнику – троянди. Як символ нашої віри в перемогу, в незламність України , в те, що життя продовжується, що настане мир.  І як прекрасно все вийшло! Прийнялися всі саджанці, навіть на деяких є перші плоди, в нас ще є вільна територія, восени будемо садити нові саджанці плодових дерев. Можна сказати, це наша відповідь державі-агресору, вона все нищить, ми садимо, бо ми – мирна країна.

Безперечно, що найбільша цінність ветеринарної галузі – це люди, ваші спеціалісти.  Що на сьогодні відбувається з кадровим забезпеченням, кого хочете відзначити з нагоди професійного свята?

• Дійсно, кадри є нашим болючим питанням, в нас працює багато пенсіонерів, але добре, що вони працюють, що в нас немає жодного села без ветеринарного обслуговування. Бо приходять молоді спеціалісти, але зарплата мінімальна, навантаження велике, тож шукають кращої долі. Але є і дуже гарні винятки. От кілька років ніхто не працював у Базалійській дільничній лікарні. А вже пів року, як після університету сюди прийшов працювати Олег Яцишин, пішов хлопець стежиною батька, досвідченого фахівця, лікаря Єлизаветпільської дільничної лікарні Ігоря Яцищина. І добре працює. Ще з нагоди Дня працівника ветеринарної медицини хочу відзначити мого заступника Віталія Грицика, директора лабораторії Дмитра Хацького, у нас склався хороший тандем.  Також завідувача Строковецькою дільничною лікарнею Олега Перчука, лікаря цієї лікарні Івана Кравчука, завідувача Поляхівською дільничною лікарнею Ірину Сапугу, лікарів Катерину Назарук та Наталію Кондратюк, завідувача Єлизаветпільською дільничною лікарнею Івана Склярова. Оскільки ми працюємо спільно, хочу відзначити і кращих спеціалістів агроформувань. Це головний ветеринарний лікар ТОВ «Україна-2001» Василь Сапуга, ветеринарний лікар відділку № 4 ТОВ «Україна-2001» Віталій Глаговський, ветеринарний лікар ТОВ «Україна-2001» Роман Доскальчук, ветеринарний лікар Філії «Рідний край» ПраТ «Зернопродукт МХП» Валерій Заєць, ветеринарний лікар СГВК «Олійники» Микола Цимбалюк, ветеринарний лікар ВП «Вікторія»ТОВ «Волочиськ-агро» Валерій Куліковський, головний ветеринарний лікар СТОВ «Волиця» Олександр Луценко, ветеринарний фельдшер СТОВ «Нива» Наталія Наставальська.  Не можу не згадати наших славних ветеранів – нашого наставника Олега Федорчака, Івана Квасюка, Віктора Поліщука, Ольгу Сурму, Галину Богонюк. Все своє життя ці люди віддали ветеринарній справі, лікували, рятували корів, коней, свиней, не знали спокою ні вдень, ні вночі, передавали свої знання, свій досвід молодим.

Розкажіть нам і ви, Дмитре Віталійовичу, як працює колектив Теофіпольської міжрайонної державної лабораторії Держспоживслужби у Хмельницькій області.

• Колектив наш невеликий, це сім спеціалістів та п'ять працівників обслуговуючого персоналу. Лабораторія обслуговує територію колишніх Теофіпольського та Білогірського районів, надаємо послуги Теофіпольському та Білогірському ринкам, доведені плани з проведення діагностичних досліджень та надання послуг виконуємо. Наша робота особлива, дуже відповідальна, працюємо з реактивами, діагностичними препаратами. Хоч йде війна, виникали проблеми з централізованим постачанням реактивів та препаратів, закупляли все необхідне для роботи за власні кошти, простою в нас не було. Просто працюємо, бо від нашої щоденної роботи залежить робота всієї ветеринарної галузі громади. Адже проводимо дослідження сировини та продукції тваринного та рослинного походження, кормів, грунту, води, діагностику інфекційних захворювань бактеріологічної етіології хвороб тварин, птиці, риби,бджіл. Хочу назвати наших спеціалістів, які трудяться на благо громади – це Галина Кучерук, Ольга Шклярук, Оксана Демчук, Наталія Плосконос, Ірина Мацюк, Любов Налімова.  Будемо працювати і далі, без нашої лабораторії – ніяк.

Наближається ваше професійне свято. Чи буде його відзначати? Що хочете побажати своїм працівникам?

• Ніхто, звісно, не міг собі уявити, що буде війна, що буде запроваджений воєнний стан, що ніде не буде безпечно, що звикнемо до сигналів повітряної тривоги. Але так є. І так, як було, вже не буде.  Щиро вітаємо працівників ветеринарної галузі та наших шановних ветеранів  зі святом. Зичимо здоров'я, а, найголовніше, – добра, миру та спокою. Працюємо, віримо в наші мужні, доблесні Збройні Сили України, віримо в нашу перемогу. І ростимо наш сад Перемоги.

Розмовляла Галина Тебенько