Надрукувати
Категорія: №28 від 14.07.2022 року
Перегляди: 296

У рік 35-річчя Теофіпольської районної ветеранської організації не можемо не згадати Віктора Омеляновича Лебединського, який очолював її 25 років, з 1990 по 2015 роки. Це яскрава, непересічна особистість, подвижник, який віддавався цій громадській роботі сповна.

Завдяки його великому життєвому досвіду, сильним організаторським здібностям, районна організація стала однією з кращих в області. Почесний ветеран України, Почесний голова районної ради ветеранів, ветеран Другої світової війни, він назавжди залишився в нашій пам’яті мудрою, виваженою, з високим інтелектом людиною. Завжди мав високу громадянську позицію, щиро вболівав за кожного ветерана, пенсіонера, дітей війни, намагався всім допомогти.

Нагадаємо, що Віктор Омелянович народився 3 травня 1924 року в селі Стара Гута Дераж­нян­ського району Хмель­ницької області. У 1941 році закінчив Буцнівську середню школу. З початку війни був евакуйований за Дніпро, далі проживав у Воронезькій та Саратовській областях. Тут закінчив курси трактористів, працював трактористом. 1 вересня 1942 року був призваний в Радянську армію. Після закінчення вій­сь­кової школи з березня 1943 року визволяв Україну. З боями пройшов від Куп’янська Харківської області до Ужгорода, брав участь у звільненні 16 областей України, воював на трьох Українських фронтах – 3, 1, 4 – в складі 18 армії 146 гвардійської Київської артилерійської бригади, 631 окремого артиле­рій­ського дивізіону. Воював у Карпатах, закінчив війну у Чехословаччині.

Після війни служив на Кавказі в місті Телаві. Демобілізований з армії в березні 1947 року. З травня 1947 року працював головою Старо-Гутнянської сільської ради. З вересня 1950 року заочно навчався в Чернівецькому державному університеті, працював вчителем Шибенської середньої школи. З 30 серпня 1957 року працював директором Колісецької восьмирічної школи. З лютого 1964 року був головою колгоспу «Дружба» (село Ільківці). В 1975 році перейшов в Колісецьку школу, в 1979 знову став її директором. З його ініціативи в школі був створений зал-музей бойової та трудової слави, була організована потужна пошукова робота.

За мужність та відвагу у боях з німецько-фашистськими загарбниками, за трудові досягнення був нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За перемогу», «За мужність ІІІ ступеня», Червоного трудового прапора, медалями «За отвагу», «За освобождение Праги», «За перемогу над Ні­меч­чиною», ще вісьмома медалями, 20-ма юві­лейними медалями, численними грамотами, подяками керівництва району, області, України, був «Відмінником народної освіти», його портрет неодноразово заносився на ра­йон­ну та обласну дошки Пошани.

Віктор Омелянович вніс великий вклад у становлення та розвиток районної ветеранської організації. Незважаючи на свій вік, був ініціатором багатьох добрих справ, був наполегливим, дуже відповідальним, розпочате завжди доводив до кінця. Оформив ветеранську кімнату, створивши в ній своєрідний музей роботи організації. Постійно виступав на зібраннях, мітингах, порушував наболілі проблеми ветеранів. Завжди мав свою думку, ніколи нікому не боявся казати правду в очі.

Він залишається для нас зразком служіння старшому поколінню нашої громади та назавжди залишиться в наших серцях як великий патріот України, свого рідного краю, як великий працелюб, мужня та самовіддана людина. Стараємося з честю продовжувати його справу.

Рада відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади

Підтримувати ветеранів – мій обов’язок

Ніхто не в змозі зупинити плин часу. Ось уже минуло 35 років створення Теофіпольської районної ветеранської організації. Так сталося, що діяльність цієї громадської організації, є для мене дуже близькою. Працюючи на посаді голови Теофіпольської районної ради більше восьми років, я майже щодня жив турботами та проблемами ветеранства.

Мій покійний батько Віктор Омелянович Лебединський, полковник Збройних Сил України, чверть століття очолював районну ветеранську організацію. Гортаючи сторінки видання «20 років Теофіпольській районній ветеранській організації», усвідомлюю її значимість та історичну цінність для нащадків.

Ви, дорогі наші ветерани, звеличені поважними літами, звеличені також високим злетом досить таки непростого життя. Бо не завжди посміхалася і була прихильною до вас доля. На молоді ваші роки випав тягар грізного випробування воєнним ліхоліттям. Ви дивилися в очі смерті, втрачали найдорожчих людей, боліло серце за спустошену українську землю. Але ніколи не втрачали сили духу, гідності, любові до рідної землі і захистили Вітчизну від німецько-фашист­ських поневолювачів.

Потім була післявоєнна відбудова народного господарства, відродження сільськогосподарського виробництва, підняття країни з руїн – все це неоціненна ваша заслуга, дорогі ветерани війни і праці. Це було справжнє подвижництво, великий трудовий подвиг.

І сьогодні ваше серце розривається від болю та несправедливості – бо вже п’ятий місяць триває широкомасштабне вторгнення російських військ на територію незалежної України, йде справжня жахлива, кривава війна. Гинуть ваші правнуки і внуки, руйнуються та знищуються міста та села, знищується все українське, руйнується молода українська держава.

Щиро вдячний членам ради, президії відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади, головам первинних ветеранських осередків за велику роботу по військово-патріотичному вихованню молоді, потужну волонтерську роботу, яку ми проводимо разом, відправляючи продукти харчування нашим воїнам-захисникам на передову. І все це здійснюється не за винагороду, не за почесті, а на громадських засадах – за покликанням гарячих неспокійних сердець.

Я був безпосереднім учасником ваших заходів, допомагав продуктами від ПП «Добрий хліб», брав участь в організованих ветеранськими спілками велопробігах, і мені вдвічі приємно, що вам вдалось поєднати ветеранів, пенсіонерів, людей поважного віку і молодь нашої громади в новому форматі – боротьби за незалежність нашої України та переваги здоровому способу життя.

Як депутат Хмельницької обласної ради, буду продовжувати підтримку діяльності ветеранських підрозділів. Ставитиму питання підвищення соціальних гарантій, їх правового захисту як найбільш вразливих верств населення. Цього потребує сучасність.

Віктор Лебединський, генеральний директор ПП «Добрий хліб», депутат Хмельницької обласної ради, голова Теофіпольської районної ради 2008-2015 років