Літописці, які є свідками певних подій, описують історію, а історики її  вивчають та трактують. Це розуміє кожна освічена, цивілізована людина. Але як осягнути світову історію, або хоч би історію свого народу або держави, коли на кожний цивілізаційний період накладаються, формуються, передаються або губляться назавжди безкінечні щоденні події?

Кожний народ, нація чи держава в певні періоди свого становлення були змушені пізнати як героїчні моменти, так і ганебні. І все це вирує, міняє форми, вибухає небаченою енергетикою і свідомістю або ницістю думки, жорстокістю та підлістю.

Недаремно сказано, що «все тече, все міняється», нарочито не називаю генія цього вислову, бо на них посилатися, для авторитету, на тези від президентів, спікерів, святих книг чи очільників церкви, і при  тому провадити свій задум, свою філософію, складно, навіть незалежно від того, чи ти йдеш тісною чи широкою дорогою.

Я вже вкотре наголошую: народ України, вийшовши на короткий історичний період з-під контролю російської імперії, вибухнув свідомістю незалежності, самостійності, демократії та ідентичності свого національного коріння. І вже нікому не вдасться його знову дурити, закликаючи йти дорогами з церковниками та мирськими інституціями на нерідній мові. Вже пізнали сповна… І розпізнають, і ганьблять, і гонять зі свого краю тих, хто так довго «каламутили водичку», тих мирських і церковних очільників, які ще й досі не наважилися ( яка ганьба) назвати рф ворогом України. Як, наприклад, прогнали зі Львова Наталію Королевську.

Не секрет, що є ще багато невирішених питань. Найперше, це корупція. Така багата, велика країна, а ладу в цьому ще не навели. Окремі жирують, а більшість змушені шукати кращої долі десь по світах. А ще немає пуття з ринком землі. Але, найголовніше, це здолати ворога. Проте потрібно робити і все інше, а не чекати якоїсь обіцяної свободи у вічності.

Радію, що в нашій громаді є багато освічених , свідомих людей, які можуть сформувати і висловити свою позицію щодо сучасних подій та вже діляться ними у соціальних мережах. Однак є ще значний відсоток жителів громади, які не мають, не користуються або не вміють користуватися гаджетами. Тож свою позицію можуть висловити у нашій газеті. Бо ж, дотримуючись принципу свободи слова, газета друкує і дописи зі специфічними закликами про єднання, про те, що треба ще почекати, що не на часі, про блаженійшого митрополита Онуфрія (який підзвітний московському Кірілу, якого, думаю, вже всі ненавидять), який закликає зберігати чистоту православної віри. Якої віри, на якій мові, ми вже зрозуміли. І вам буде комфортно від цих закликів?

А тут, шановні, вам і слово! Бо якщо втягнете голову і опустите плечі, то знову отримаєте «какую разницу». Не обов'язково багато написати, не потрібно займати час від царя томка, треба чітко висловити свою позицію про гострі питання сучасності. Тож знову закликаю: «Не дрімайте, бо продрімаєте свою долю!» Пишіть, діліться, переконуйте! Бо весь світ піднявся за нами! Ми переможемо! Слава Збройним Силам України! Слава нації! Слава Україні!

Олег Яцишин, смт.Теофіполь