Здохни, чорний крук
Не защебетав цього ранку над моїм вікном пунктуальний горобчик. Небо заволокли чорні хмари, крізь які не міг пробитись сонячний промінь. Вікно заплакало густими патьоками сліз. Висока слива в садку баби Валі стояла непорушно. Все стихло в напрузі, в тривожному чеканні чогось важкого, страшного. І це страшне на світанку 24 лютого пролетіло ядучою стрілою по всьому світу. ВІЙНА! «Брат» на брата, що заборонено і самою Біблією. Не посоромився цієї заборони «старший брат». Підлий московський цар-сатана випустив зі свого і так понівеченого тіла свою совість і людяність, розправив свої брудні смердючі кігті і вп’явся чужими життями в могутнє мускулисте високодуховне тіло милої нашої України. Не віддамо! Подавишся! Здохнеш в польоті! Впадеш в багнюку і згинеш навіки. Підлий, ненаситний, безмозглий демон. Подавишся болем матерів, захлинешся кров’ю синів. Здохни, лукавий!
Чого і за чим ти до нас прийшов? Тобі тісно на своїх зауральських просторах? Степів українських захотів? Скинь чорного панцира і під своїм сонечком нагрієшся. Воно світить для всіх однаково. Наших козацьких курганів-могил тобі не вистачає? (то будеш мати свої), що насипала підла московська душа на нашій Богом благословенній споконвічній рідній українській землі. Споконвічній! Щоб ти знав, чорний крук, що то є наша українська споконвічна слов’янська земля. Історію якої ти спотворив, скалічив, заховав від нас в кованих скринях під грифом «Совершенно секретно». Прийшов твій кінець, чорний крук. Відкриті скрині, історія воскресла. Українська, справжня, героїчна історія. Наша історія. Наших предків, які непохитно, з честю і гідністю її захищали. І захистимо тепер! Сьогодні! Зараз!
Слава нашій Україні! Героям слава! Слава нашим мирним хоробрим захисникам! Слава нашій древній-нинішній непохитній Державі Україна!
Дорогі наші захисники! Ми з вами! Повертайтесь живими, ми чекаємо вас!
Чорна ганебна смерть ворогам! Здохни, чорний старий крук. Жовтороті воронята, повертайтесь в свої гнізда. Ви ж також чиїсь діти.
І засяє небесне світило для всіх і всюди.
Галина Журба, село Новоставці