Будьте довше в строю

Звістка про напад фашистської Німеччини на колишній СРСР 22 червня 1941 року застала Абрама Діхтяра на Далекому Сході. Він уже півроку ніс строкову службу в Червоній Армії. Здібного, дисциплінованого й кмітливого воїна, сільського хлопця з України в гарнізоні залишили при центрі короткотермінового навчання щойно призваних новобранців. Разом із старшими за віком однополчанами, вчив їх армійських азів служби: майстерності ведення ближнього і дального боїв, влучної стрільби із гвинтівки, метання гранат, кулеметної та мінометної справ. Одне слово, навиків загальновійськової грамоти, яку повинні опанувати майбутні захисники Батьківщини. І хоча з тих пір минуло вже 80 літ, фронтовик донині пам’ятає усе пережите в горнилі грізної світової пожежі. Здається, що час стирає з пам’яті окремі епізоди воєнного лихоліття, але в розмові із старожилами яскраво відображаються криваві сторінки історії Великої Вітчизняної – складової Другої світової війни.

Витираючи скупу сльозу, яка з’явилася на його ясних очах,іменинник вдався до роздумів, які відтворювали ту далеку дійсність. Називає прізвища своїх командирів і начальників, однополчан-побратимів, з якими ніс нелегкі солдатські будні. Бо коли розігралися грізні наступальні бої з ворогом на європейському театрі дій, їх окрему мотострілецьку дивізію перекинули напереріз фашистським ордам із далекосхідних рубежів. Саме на полі раті кувалася сила волі і мужності, нагромаджувався досвід і вміння, зростав і міцнів патріотизм та високий вишкіл радянського воїна й нашого краянина зокрема. Крок за кроком звільняли рідну землю.
Коли мова заходила про перші бойові невдачі, гіркоту відступу під натиском переважаючих сил ворога, Абрам Рувінович дав зрозуміти, що на війні всяке трапляється. Помилки не прощалися, їх змивали власною кров’ю, ризикуючи життям.
- Страху не відчував,- говорить мій співрозмовник. Хотілося зостатися живим, швидше вигнати ворога з рідного дому. Ми самі усе розуміли, а ще неодноразово нагадували у бесідах бійцям і командирам політпрацівники. Останні також були правофланговими в бою, кликали нас наслідувати їх приклад. У боях втрачав друзів і товаришів по зброї. Бачив убитих та поранених побратимів. Смерть ходила поміж нас усіх…
Першу свою бойову нагороду – медаль «За бойові заслуги» ветеран війни одержав на Курській дузі. Саме тут у великому побоїщі під Прохорівкою стало зрозуміло, що битва є важливим етапом на шляху до перемоги над фашистською Німеччиною. І він, воїн, рядовий Діхтяр, своєю безпосередньою участю її сприяв.
Далі воєнні дороги-шляхи Абрама Рувіновича пролягли через Україну, Молдовію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію. Саме в австрійських Альпах відважний фронтовик зустрів довгоочікуваний День Перемоги.
Боляче сприйняв звістку, що під час тимчасової окупації України, фашисти розстріляли батька, трьох братів та двох сестер. Після переможних залпів завершення Другої світової війни в Європі, ще протягом року ніс службу на території Румунії. Повернувся в Базалію в травні 1946 року. Згодом перевіз із Далекого Сходу маму, одружився на місцевій красуні Марії, має онуків і правнуків, які мешкають у ближньому зарубіжжі та США.
Коли ветерана Другої світової війни відвідують учні місцевої середньої школи, то свою увагу звертають на бойові нагороди. Серед відзнак, які прикрашають груди піхотинця-розвідника, бойові медалі «За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945» , «За звільнення Бєлграда», ряд ювілейних. На лацкані костюма красується орден Вітчизняної війни ІІ ст. Відзначений довгожитель й нагородами нашої держави – орденами «За мужність» ІІІ ст, «За Перемогу». А ще в альбомі колишнього воїна-визволителя зберігається кілька Подяк Верховного Головнокомандуючого, Грамоти місцевих органів влади.
…Сидимо у затишній, теплій оселі ветерана війни і праці. Абрам Рувінович щоразу перепитує наші запитання. Адже війна залишила йому помітний слід – на схилі літ став недочувати, сильно болять ноги. Дружина Марія Павлівна чотири роки тому відійшла у вічність. Земля її пухом. Але відчуває себе оточеним постійною турботою доньки Раїси. Тож свій 100-літній ювілей фронтовик відзначив 30 листопада в родинному колі. Турботою про нього опікується і первинна ветеранська організація, яку очолює Катерина Чичевич. Катерина Володимирівна частий гість у довгожителя. Не забувають провідати дідуся поважних років й учні місцевої школи, культармійці Будинку культури, сусіди, актив селища. Це для нього завжди найкращий подарунок.

- Мій тато, - каже донька ювіляра Раїса, - великий патріот України. Не дивлячись на свій поважний вік, він оптиміст і дивиться далеко наперед. Дуже вболіває за події, які ось уже майже вісім років точаться на східних рубежах держави. Особливо турбує ветерана-фронтовика становище дітей та молоді. Адже саме вони повинні стати і бути індикатором свого майбутнього, яке мають відбудувати на тимчасово окупованій території Донбасу. І він боляче сприймає їх подальшу долю. Бо саме уродженцю Теофіпольщини довелося влітку та восени 1943 року у складі Південно-Західного фронту бути учасником наступальних боїв по визволенню міст і сіл України, зокрема і шахтарського краю…
У свій сотий день народження Абрам Рувінович бажає усім миру і благополуччя. Адже він за це боровся, завоював у Другій світовій війні…
Голова відокремленого підрозділу ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимир Кобера, голова Теофіпольської селищної ради Михайло Тененев, начальник комунальної установи Теофіпольської селищної ради «Центр надання соціальних послуг» Мирослава Майдан, представник благодійного фонду Сергія Лабазюка «Ми поруч» Лариса Томчук, староста Базалійського старостату Катерина Ткачук, голова первинного ветеранського осередку Базалії Катерина Чичевич, активісти ветеранської організації та багато інших добрих людей щиро привітали ветерана із таким високим ювілеєм, вручили подарунки. Від народного депутата України Олександра Гереги та депутата обласної ради Віктора Лебединського вручила подарунки Тетяна Чернецька. Отримав ветеран і Грамоту від обласної ради ветеранів, вітання та грошову винагороду від депутата Хмельницької районної ради Андрія Петринюка та благодійного фонду «Хесед-Бешт». Всі приєднались до вітань, які на-дійшли цього дня на адресу ювіляра і побажали ветерану-фронтовику Абраму Рувіновичу Діхтяру і в подальшому залишатися здоровим, бадьорим та брати активну участь у пат-ріотичному вихованні підростаючого покоління.
Щиро подякували гості і дочці ювіляра Раїсі Абрамівні за гостинність, за те, що постійно турбувалася за свого батька, підтримувала його у житті. Володимир Кобера вручив їй букет квітів.
Низький уклін вам, дорогий солдате-переможцю і мирний будівничий суспільства, за все, що ви робили у цьому житті.
Андрій Рудюк