Погода

Про освітянські справи

11 червня у Теофіпольській селищній раді відбувся конкурс на заміщення посад директорів 7 шкіл. Це Базалійська, Гаврилівська, Гальчинецька, Шибенська, Воронівецька ЗОШ І-ІІІ ступенів, Теофіпольський НВК ЗОШ І ступеня-гімназія, Турівська ЗОШ І-ІІ ступенів. 

Ось що з цього приводу повідомила начальник відділу освіти, молоді та спорту Майя Мельник:
- Такий конкурс ми проводимо вперше, тепер такі вимоги, обійняти посаду директора закладу освіти можна лише через перемогу в конкурсі. Тому претенденти посилено готувалися, адже конкурс складався з трьох турів – знання законодавчої бази, розгляд ситуації, презентація освітньої стратегії закладу. Правда, лише у двох закладах – Теофіпольському НВК ЗОШ І ступеня-гімназія та Шибенській ЗОШ І-ІІІ ступенів - було по 2 претенденти, в решти – по одному. Хочу наголосити, що журі було неупереджене, в його складі було двоє працівників Державної служби якості освіти у Хмельницькій області, працівники селищної ради, сільські старости,а очолював журі Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев.

Сердечно дякую

Цими днями наша газета відзначила свій поважний ювілей – 90-річчя від дня виходу першого номера. Дуже приємно, що теперішній колектив редакції не забув запросити на урочистості з нагоди цього нас, ветеранів праці редакції та друкарні. Скажу відверто, що для нас це було подвійне свято. Найперше, ми зустрілися із своїми колишніми співробітниками. Адже з багатьма не бачилися роками. А ще, скажу без перебільшення, ми були в центрі уваги цього зібрання. Бо кожного нас згадали, сказали тепле слово, вшанували, вручили подарунки, продуктові набори, а ще пригостили смачним обідом.
Від імені усіх запрошених дякуємо колективу редакції, особисто редактору Галині Тебенько, первинній територіальній організації Національної спілки журналістів України (Андрій Рудюк), голові ради відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади Володимиру Кобері, депутату районної ради Андрію Петринюку за велику повагу до нас, за людяність і щирість.
Хай Всевишній береже вас, посилає вам міцне здоров’я і довгих років життя. А нашій газеті ще довго жити і процвітати і впевнено крокувати до свого 100-річчя.

Надійна зміна

Звісно, краще завжди бути молодим та здоровим. Але так не буває. Хвороби підстерігають нас у будь якому віці, тим більше в поважному. То ж без лікарів, без медиків ніяк не обійтися. І, напевне, нема такої людини, якій би не довелося звертатися в лікарню. Знаємо багато лікарів, медичних сестер, які самовіддано трудяться, день і ніч на посту, на варті нашого здоров’я. Це високопрофесійні, чуйні, милосердні люди, які працюють за покликом серця. Інакше й бути не може, адже довіряємо їм своє життя.
Професію лікаря обрав і Сергій Квасюк з Шибени. Успішно закінчив Тернопільський Державний Медичний Університет імені Горбачевського. Тепер проходить інтернатуру на спеціалізацією «хірургія» в Хмельницькій обласній лікарні, у відділенні судинної хірургії. Хлопець дуже відповідальний, наполегливий, хоче навчитися практичним навикам. Завідуючий відділенням Євген Миколайович Міщенко вже бере його асистентом на операції, навіть доручає самостійно їх проводити. І це на першому році інтернатури. Каже, що буде з нього хороший хірург.

П’ятдесят років з улюбленою газетою

14 червня ц.р. виповнилося 90 років з дня виходу у світ першого номера районної газети, яка тоді називалась «Ленінським шляхом», пізніше «Червоною зіркою», а зараз «Життям Теофіпольщини». Цього року з нагоди ювілейної дати відбулося урочисте зібрання теперішніх і колишніх творців часопису, її дописувачів, передплатників, читачів. Шкодую, що через проблеми із здоров’ям мені не вдалося побувати на урочистостях, а тому хочу висловити свої думки про нашу газету.
У селище Теофіполь я прибув 20 серпня 1970 року по направленню на роботу в райком партії на посаду завідуючого оргвідділом. У той час редакція газети займала одну кімнату в приміщенні райкому партії, люди працювали у тісноті день і ніч. З редактором газети Вадимом Шептицьким( хай земля її буде пухом) я познайомилася ще у 1959 році у поїзді «Тернопіль-Львів», коли після служби в армії віз документи для вступу у Львівський університет на факультет журналістики. В купе, в якому я їхав, перебувало кілька студентів університету, в т.ч. Вадим Петрович. Я у військовій формі. Зав’язалася розмова, познайомились, виявилося, що ми з ним земляки із Білогірщини. Я тоді не пройшов по конкурсу в університет, тому, що у моїй папці було лише кілька вирізок із газет із моїми матеріалами, а треба було їх кілька десятків, або працювати в якійсь редакції.

Є таке  свято

18 червня в Україні відзначається День дільничного офіцера поліції. Саме на цих працівників поліції  покладені обов’язки із забезпечення законності та правопорядку на закріплених територіях, захисту прав, свобод, інтересів, життя та гідності громадян, профілактики та розкриття злочинів. Тож дільничні офіцери повинні знати законодавство, володіти професійними навиками, в той же час проявляти людяність, чуйність, вміти вислухати людину, розібратися в проблемі чи конфлікті, прийняти правильне рішення, надати кваліфіковану допомогу. Одним словом, навантаження величезне, робочий день ненормований, а спокій цим поліцейським тільки сниться.