Люблю тебе, газето!
Можливо хтось не повірить, але без районної газети я не уявляю свого життя. Пам’ятаю її ще з дитинства, бо її завжди передплачували мої батьки. І з великої купи періодичних видань, яку приносила листоноша у нашу хату, вони завжди першою дивилися «Червону зірку». Пізніше і я почав нею цікавитися, адже там писали про успіхи нашого колгоспу імені Шевченка, який тоді був на висоті, про передовиків виробництва. Було цікаво, адже всіх знав. І так з того часу, газета увійшла в моє життя.
Йшли роки, змінювалася газета, її творці, багатьох з яких знав і знаю особисто. Давно «Червона зірка» стала «Життям Теофіпольщини», стала цікавішою, привабливішою. То ж як я можу з нею розлучитися? Якось випадково забув передплатити її і зрозумів, що чогось ніби в квартирі не вистачає. Адже з неї черпав чимало інформації, читав новини, добрі поради. Інколи дивувався сміливості деяких авторів, які не боялися відгукуватися гостро на проблеми жителів району. Але ж інакше не може бути!

А ще з великою цікавістю читав про успіхи нашого колективу дитячої музичної школи, наших вихованців, про яких районка часто писала.
Тож напередодні свята хочу подякувати всім її творцям, всім журналістам за їх нелегку працю. Спасибі, газето, що ти є! Живи ще довго-довго, бо ніби той живильний струмочок, який допомагає нам, читачам, орієнтуватися у цьому непростому житті.
Олег Яцишин, викладач дитячої музичної школи

Хай живе «Життя  Теофіпольщини»!
Сталося так, що прийшовши працювати в Теофіполь у районний сектор Філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області, я дуже скоро знайшов спільну мову із творцями районної газети «Життя Теофіпольщини». І не тільки тому, що наші кабінети знаходилися майже поруч в одному приміщенні. Просто працівники газети зразу ж із розумінням поставилися до того, що нам необхідно висвітлювати нашу роботу на сторінках видання і без зайвих слів друкували наші матеріали, хоча в інших районах, наскільки знаю, із цим були проблеми.
Скажу відверто, що з часом кожного четверга я почав з нетерпінням чекати поки з пошти принесуть свіжий номер «Життя Теофіпольщини», незалежно від того друкувався у ньому наш матеріал чи ні. Просто було цікаво прочитати його. Бо ж неодноразово був свідком, як твориться кожна сторінка, скільки зусиль, не побоюся сказати, нервів йде на це у працівників редакції. Одне слово, побачив нелегку редакційну кухню зсередини і, відверто кажучи, не позаздрив цій роботі. Хоча вона вкрай необхідна і важлива і про це говорить немалий тираж видання. ЇЇ справді любить багато людей. Мені, наприклад, доводилося возити «Життя Теофіпольщини» своєму сусіду в Красилівський район, де я проживав, бо йому газета дуже сподобалась, а доставити її в інший район виявилося непросто.
Я щиро вітаю теофіпольських творців районки, її ветеранів, з багатьма із яких я теж знайомий , із ювілеєм! Доброго всім здоров’я, нових творчих ідей, успіхів і процвітання.
Хай живе «Життя Теофіпольщини»!
Сергій Гринюк, старший інспектор Хмельницького міськкрайонного віділу Філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області,
майор внутрішньої служби

Із святом, газетярі!
Глянув на черговий номер районної газети «Життя Теофіпольщини» і очам своїм не повірив – у червні районному виданню уже 90! І подумалось: багато це чи мало? Для людини – це солідний вік, а для видання? Не знаю, але для мене і сьогодні газета гарна і молода. Хоча за плечима десятки років співпраці із нею. Особливо плідною була ця співпраця, коли працював начальником відділення ДАІ Теофіпольського райвідділу внутрішніх справ. Це питання було одним із пріоритетних в роботі редакції. За систематичне висвітлення питань безпеки руху колектив неодноразово одержував нагороди від нашого обласного управління. Без перебільшення скажу, що чимало недисциплінованих водіїв , можна сказати, побоювалися її, щоб, бувало, їх прізвище не появилося на сторінці районки, отож, видання, можна сказати, служило ще й вихователем.
Щиро вітаю колишніх і теперішніх працівників газети із святом. Нехай ще чимало років вона процвітає, а ви всі будьте молодими і здоровими.
Петро Казмірчук, колишній позаштатний
кореспондент районної газети

Наша газета найкраща
Я - давня шанувальниця районної газети. Роками передплачую і читаю її. Особливо стала гарною газета в останні роки. І не тільки тому, що кольорова, а, найперше, тому, що у ній можна прочитати багато цікавого. Газета піднімає багато тем, які хвилюють людей. А ще не боїться критикувати владу.
Моя дочка живе в одному із сусідніх районів і я часто бачу їхню газету. Нехай вони не ображаються, але наша газета набагато краща за їхню.
Отож, бажаю працівникам редакції тримати так і надалі. Здоров’я всім і нових творчих ідей.
Галина Василюк, с. Михнівка