Свято-Михайлівський храм в Бережинцях:

від забуття до відродження

Мальовниче село Бережинці, розташоване на північному сході Теофіпольщини, має досить цікаву духовну історію. В різні періоди історії села кількість храмів змінювалася: в XVIII ст. був один храм, в ХІХ-першій чверті ХХ ст. - два, сьогодні - один.
Час появи першого храму в Бережинцях нам невідомий. Згідно церковного літопису знаємо, що наприкінці ХІХ ст. було видно місце розташування старої церкви - окопаний ровом квадрат довжиною і шириною по 16 сажнів.
Початок будівництва нового храму нам також невідомий. Знаємо, що будівництво завершилось в 1773 році. Того ж року Свято-Михайлівську церкву освятив унійний єпископ Кипріян Стецький. В 1852 р. коштом парафіян (2000 крб.), з дозволу архієпископа Волинського Арсенія, здійснили капітальну реконструкцію: добудували зі східного боку пономарню, покрили гонтом, обшили зовні та зсередини дубовими дошками, поставили на кам’яний фундамент, постелили нову підлогу та пофарбували в зелений та білий колір, а в 1861 р. на зібрані селянами 600 крб. обновили іконостас.
Свято-Михайлівська церква була збудована у формі корабля із трьома банями, які увінчували залізні позолочені хрести із променями. Висота храму становила 21 м, ширина - 8,5 м, довжина - майже 20 м. Храмову територію оточувала дерев’яна огорожа, поставлена сільським майстром Каллиником Талалайчиком на зібрані парафіянами 200 крб. в 1860 році. Праворуч при вході на територію храму стояла невеличка каплиця із іконою Спасителя. В 1900 році церкву перебудували.

Всередині храм складався із трьох частин: вівтарної напівкруглої, середньої у формі квадрату і першої напівкруглої. Вівтар відділявся від храму іконостасом. Під центральним куполом стеля була розписана іконами чотирьох Євангелістів.
Прямий іконостас мав три яруси та був прикрашений різьбленими колонами, Царські ворота прикрашені чудовим різьбленням із позолотою. Над Царськими воротами висіли ікони: Нерукотворний образ, Таємна вечеря, Великий Архієрей і Богоотець, над нею іконостас увінчувала велика ікона розп’яття Спасителя. В 3-му та 2-му ярусах містилися ікони святих Апостолів, Пророків і дванадцяти свят, а в 1-му - Собор Святого Архистратига Михаїла, біля воріт цар Мелхіседек та ікона Спасителя, ікона Богородиці з немовлям, яке тримало Євангеліє. Кіот прикрашала велика ікона Св. Архистратига Михаїла. Праворуч від неї висіла плащаниця і ікони Св. Митрофана Воронежського, Св. Апостола Петра, а ліворуч - Св. Григорій Богослов і Василій Великий.
Дзвіниця розташовувалась окремо від церкви. В 1875 р. з благословення архієпископа Волинського Агатангела поблизу дзвіниці збудували церкву Покрову Пресвятої Богородиці. Дерев’яна дзвіниця на кам’яному фундаменті мала три поверхи та уміщувала 6 дзвонів: перший із зображенням Спасителя і Успіння Богоматері (229 кг), придбаний в 1791 р. за 150 крб., другий із зображенням Спасителя і Богоматері (98 кг), придбаний в 1769 р. за 45 крб., третій (114 кг) - придбаний в 1883 р., четвертий (49 кг) - за 36 крб., п’ятий (36 кг) - за 26 крб., шостий (20 кг), придбаний в 1830 р. за 16 крб.
При Свято-Михайлівській церкві з 1860 р. містилася бібліотека на 200 книг, яка постійно поповнювалася. В церковному архіві зберігалися: ерекційна грамота княгині Теофілії Яблоновської про надання землі від 28 листопада 1730 р., копії земельних планів, опис церковного майна від 1885 р., описи церкви від 1868, 1884 і 1806 років, копія метричної книги з 1768 по 1847 рр. та ін.
Священниками при церкві були: Петро Мазуренко (1736-1750), Федір Рогальський (1750-1779), Іван Должанський (1801-1857), Іван Струминський (1857-?). Священник наприкінці ХІХ ст. отримував заробітну плату в 300 крб., а псаломщик - 50 крб.
Самостійна Свято-Михайлівська парафія утворилася в 1750 р. і функціонувала до 1930-х рр. До церкви було приписане сусіднє село Рідка. При церкві о. Іван Струминський в 1861 р. заснував школу для навчання дітей грамоті. Школа утримувалася виключно церковним коштом. З 15 березня 1885 р. на утримування школи громада виділяла 70 крб. В 1892 р. Волинська єпархіальна училищна рада виділила 100 крб. на перебудову школи в Бережинцях.

В селі неодноразово траплялися нещастя. В 1830, 1847 і 1872 р. в селі вирувала холера (існувало т. зв. «холерне кладовище»), в 1830 р. - голод, в 1862 р. - масове падіння худоби. В 1862, 1863 та 1864 рр. напередодні дня Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього в один і той же день 13 вересня в селі виникали спустошливі пожежі. Третя пожежа (1864 року) знищила половину Бережинець, коли полум’я доходило до храмової території, із церкви винесли Святі Дари і відспівали канон Пресвятої Богородиці. Вітер змінив свій напрям і полум’я відійшло від храму. Після цього випадку, щорічно 13 вересня здійснювалася літургія. Остання відома нам пожежа при храмі сталася в 1916 р., про надання компенсації храмові є відповідне рішення Волинської духовної консисторії від 21 травня 1916 року.
Руйнація церков в Бережинцях припала на 1930-ті роки. Церкву Святого Архистратига Михаїла спочатку перетворили на зерновий склад, а пізніше зруйнували (ймовірно в 1934 р.). Впродовж тривалого часу жителі села не мали свого храму, тому відвідували найближчий Покровський храм в Поляхові.
Процес відбудови Свято-Михайлівської розпочався із освячення настоятелем поляхівської церкви протоієреєм Іваном Штогуном 24 травня 2006 р. місця під будівництво храму. Будівництво тривало з 2006 по 2009 рік. 22 вересня 2009 р. відбулася довгоочікувана подія для жителів села - освячення храму єпископом Шепетівським і Славутським Володимиром. Окрім церкви, в Бережинцях є відома каплиця Святої Праведної Анни, збудована колгоспним коштом і освячена 24 серпня 1990 р. архієпископом Хмельницьким і Шепетівським Антонієм.
Вадим Яблонський, вчитель історії Поляхівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-колегіум»