Надрукувати
Категорія: № 16 від 22.04.2021 року
Перегляди: 394

         Пам’ятаймо їх завжди 

26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини сталася жахлива аварія на Чорнобильській атомній станції, яку згодом назвуть наймасштабнішою катастрофою ХХ століття.
Перше офіційне повідомлення в СРСР під тиском міжнародної спільноти було зроблено 28 квітня 1986 року, хоча наймасшабніша аварія на ЧАЕС сталася 26 квітня. Було лаконічне повідомлення: «На Чорнобильській АЕС сталася аварія. Пошкоджено один з атомних реакторів. Вживаються заходи по ліквідації. Постраждалим надається допомога. Створено урядову комісію». Скупі фрази…І лише згодом, аж 9 травня, з’явилися перші поради щодо масозахисту людей від впливу радіації.
Все робилося не в інтересах населення, засекречувалось та приховувалось.
І цей страшний урок Чорнобиля нам усім потрібно пам’ятати.


Час невблаганний. Пройшло 35 років від цієї страшної аварії. З тодішнього Теофіпольського району у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС взяло участь більше сотні чоловік. Точної цифри, на жаль, не знає ніхто. Чому, запитаєте ви? Тому, що громадських організацій на той час не було. Владі було вигідно приховувати справжню цифру постраждалих, бо потрібно було надавати хоча б якісь пільги . Самі ж чорнобильці неохоче про це розповідали, бо отримали у військових частинах накази про нерозголошення всіх масштабів та подробиць того, що пережили самі та бачили на свої очі. І лише у 1991 році, коли люди, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків цієї масштабної аварії, зіткнулись з труднощами і не в змозі були вирішити будь-які питання, пов’язанні зі своїми проблемами, почали об’єднуватися у громадські обєднання, які і стали їхніми помічниками. Саме безкоштовні керівники громадських чорнобильських організацій взяли на себе функцію захисників і порадників людей, обпалених атомом. Що могли допомагали самі. Якщо ж було не під силу - виносили біди та проблеми чорнобильців на вищий рівень.


Громадську організацію в свій час очолював Кузьма Кузьмич Франчук (нині покійний) та Сергій Вікторович Шуляк. Я очолила громадську організацію у 2007 році. За цей період мені, як голові організації та активу (так звана рада організації), вдалося немало. 11 чорнобильцям відсудили пенсії, 10 чорнобильцям - повернули забрані посвідчення, бо ж перереєстрацію робили мало не кожні 2 роки. Велика кількість чорнобильців отримала за цей період матеріальну допомогу на лікування завдяки програмі підтримки, яка була прийнята з ініціативи саме громадської організації. Чорнобильці отримували та отримують консультації, поради практичну допомогу у написанні звернень та запитів як в архіви військових частин , так і в архів міністерства оборони при оформленні пенсій. З того часу і до сьогодні на допомогу чорнобильцям приходили і до сьогоднішнього дня приходять справжні керівники, благодійники( в повному розуміння цього слова), які, як би самим не було важко, вирішували проблеми цих людей, за що їм велика людська шана та повага. Я навіть не уявляю , якби існували ця організація без їх допомоги. То ж віддаємо належне за чуйні серця та безкорисливу допомогу Вадиму Лейві, Михайлу Тененеву, Сергію Семченку, Володимиру Пицюку, Лідії Самойлюк, Олегу Табаркевичу, Юрію Маркаряну, Ользі Гончар, Сергію Онищуку, В’ячеславу Шведі, Василю Петринюку, Володимиру Прокопчуку, Сергію Прокопчуку, Василю Мастію, Петру Мельнику (м-н «Сонечко»), Володимиру Загоруйку (м-н «Солодощі»),Володимиру Мельничуку (м-н «Господар»), Андрію Петринюку. Щира людська вдячність цим людям.
Сьогодні дуже нелегкі часи для всіх нас. Страшна хвороба теж внесла свої корективи у наше життя та проведення заходів, вшанування людей та їх подвигу.
Шановні герої –чорнобильці! Ви- справжні чоловіки, ви ті, хто не шкодуючи свого життя та здоров’я, рятували світ від радіації. Здоров’я вам, наші дорогі. Живіть довго за себе і своїх товаришів, які, на жаль, вже не з нами.
Вічна та світла пам’ять Олексію Архиповичу, Григорію Атаманчуку, Петру Бурлаку, Борису Ващуку, Василю Гавдуну, Василю Гажаризі, Анатолію Германюку, Василю Гризі, Леоніду Гуменюку, Георгію Данилюку, Ігорю Карлюку, Зінаїді Карп’юк, Миколі Квасюку, Михайлу Ковальчуку, Петру Кондратюку, Володимиру Мамчуру, Миколі Марценюку, Василю Мельнику, Сергію Михальчуку, Анатолію М’ярковському, Олексію Окарському, Віктору Оніксімову, Миколі Павлюку, Макару Петровському, Петру Пухніченку, Василю Пасічнику, Віктору Сацюку, Петру Сацюку, Миколі Сахно, Борису Севастьянову, Зінаїді Сільченко, Миколі Середі, Петру Сліпчуку, Володимиру Стасишину, Ніні Харпаєвій, Станіславу Чехлову, Кузьмі Франчуку, Володимиру Шалану, Василю Шведі, Миколі Шевченку.
Аще у мене велике прохання до всіх вас, шановні жителі громади. У цей день, 26 квітня, кожен з вас, який зустріне чорнобильця у своєму під’їзді, на вулиці у своєму селі, скажіть йому просте слово - дякую. Повірте - це для них найголовніше та найдорожче.
У зв’язку з карантином, всі заходи з нагоди 35-річниці Чорнобильської трагедії відбудуться у понеділок, 26 квітня, в Теофіполі у парку слави з 11 години ранку.
Віра Пухніченко,
голова ТРО ВГОІ «Союз Чорнобиль Україна”