Надрукувати
Категорія: № 16 від 22.04.2021 року
Перегляди: 481

Забута історія храму


в Карабіївці

Невід’ємною складовою життя будь-якого народу є його духовність. На жаль, склалося так, що ми маємо обмежені уявлення про духовну сторону історії життя наших предків. В умовах сучасного відродження духовності з’явилася потреба дізнатися про храми, якими вони були, якою цінною інформацією про наших предків вони володіли.

У цій статті хочеться розповісти про історію храму Різдва Пресвятої Богородиці в Карабіївці. Історія храму розпочинається закладенням наріжного каменя Теофіпольським деканом Яковом Поржецьким з дозволу уніатського єпископа Луцького Сильвестра Рудницького-Любинецького та його освячення 8 вересня 1772 року. Згідно з церковного опису, хрестоподібний храм був досить великим та розташовувався в центрі села на просторій рівнині. Його довжина складала близько 18,5 м, ширина 7,11 м, висота 14,2 м. Церква була дерев’яною, обшита дошками та покрита гонтою. Стіни пофарбовані в білий колір, а дах - в зелений. Ремонтні роботи проводились в 1840 р. (поставлено на кам’яний фундамент), в 1852 р. (добудовано ризницю) та в 1869 р. (покрито бляхою та обшито сосновими дошками). Нам в певному розумінні пощастило, оскільки ми маємо не лише малюнок фасаду церкви, а й плани церкви та дзвіниці, креслення іконостасу та перестінків.


В церкві розміщувався різьблений дерев’яний триярусний іконостас на зеленому фоні. Царські ворота були прикрашені позолоченими різьбленими зображеннями чотирьох євангелістів. Було багато чудових ікон. Серед них: Таємна Вечеря написана на дошках, зображення на полотні Розп’яття Ісуса Христа, зображення на полотні справа Св. Афанасій Афонський, Св. Євангеліст Лука, зліва Св. Валентій з жезлом в руці. Над іконостасом розміщувалася ікона Почаївської Божої Матері. На південних дверях містилося зображення Архангела Гавриїла, а на північних - Архистратига Михаїла.
В 10 метрах на південний захід від церкви 6 травня 1792 р. збудували дерев’яну дзвіницю довжиною та шириною по 5,7 м і висотою в 8,53 м на кам’яному фундаменті. Спочатку на дзвіниці висіло 5 дзвонів: перший із зображенням Архистратига Михаїла 1753 р. (94,5 кг, придбаний за 89 крб.), другий із зображенням Діви Марії та Св. Миколая 1720 р. (47,25 кг, придбаний за 38 крб.), третій - 1715 р. (20,25 кг, придбаний за 20 крб.) і четвертий - 1754 р. (20,25 кг, придбаний за 20 крб.) були перелиті в 1864 р., тому не мали зображень. П’ятий дзвін 1890 р. (13,95 кг) був розбитий. На кінець ХІХ ст. залишилось три дзвони: перший із зображенням Архистратига Михаїла із написом: «Року Божія 1753», другий із зображенням Діви Марії та Св. Миколая з написом «1862» і третій з написом «1875». Самих дзвонів, швидше за все, не залишилось, але збереглись їх відбитки.


При церкві розміщувалися церковна бібліотека та архів. На деяких книгах містилися підписи власників, або жителів села, на чиї кошти вони придбані. Наприклад, на останній сторінці однієї з книг латиницею та кирилицею писалося: «Ex Libris Thomas Turczanowski Pielgrzym. Roku 1789. Ubra Ruptenna do Cerkwy Karabiioweckoy», «Сія, кніга, раба, Божія Тимофія Турчиновского». В церковному архіві зберігалися важливі документи з історії села та церкви, метричні книги, сповідальні відомості і т. д.
18 вересня 1912 р. розпочався процес будівництва нової церкви. На жаль, планів чи описів цієї церкви немає. Є лише повідомлення про пожежу та відомості про виділення коштів Волинською духовною консисторією 9 лютого 1917 р. на відновлення будівлі, яка належала храму Різдва Пресвятої Богородиці. Карабіївська церква і прихожани надавали допомогу в будівництві церков сусіднім селам. Зокрема, 17 серпня 1909 р. церква позичила 1000 крб. на будівництво церкви в Великому Лазучині, а 18 квітня 1912 р. позичила 1000 крб. селянам Колісця на будівництво церкви. В 1930-х роках більшовики зруйнували церкву.
Автор звертається до всіх не байдужих жителів Теофіпольщини, в яких є інформація про храми, або фотографії допомогти в процесі створення бази культових споруд.
Інформацію або фото можна надсилати на електронну адресу kultsporud@ gmail.com.

Вадим Яблонський,
вчитель історії Поляхівського НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів-колегіум