Надрукувати
Категорія: № 12 від 25.03.2021 року
Перегляди: 587

Вічний   бригадир

Так у Святці жартома, та з повагою і пошаною, кажуть про Сергія Даниловича Федоришина. Адже працює у місцевому господарстві СТОВ «Святець» бригадиром рільничої бригади № 3 вже 36 років. Стільки часу самовіддано трудиться, аби засівалися ниви, колосилися щедрим урожаєм, радіє росяним світанкам та вечірнім зорям. Бо така хліборобська доля – плекати рідну-матінку землю, щоб родила рясно, щоб був хліб та до хліба, щоб розквітали села, щоб раділи життю люди.
26 березня накує зозуленька Сергію Даниловичу 60 літ. І коли вони минули? Здається, ніби вчора, зростав у багатодітній селянській родині, де було десятеро дітей, старші доглядали менших, хоч не було статків, та змалку діти були дружними, привченими до роботи.


Закінчив Сергій середню школу у 1978 році. Одразу пішов у колгосп причіплювачем до трактора. Два роки відслужив в армії, поробив до осені, а далі вчився у Кам’янець-Подільському радгоспі-технікумі. Обрав спе-ціальність агронома-організатора, навчався з великою охотою. Тут зустрів свою долю, дівчину Нелю з села Держаки Білогірського району. Одружилися, приїхали у Святець. Два роки Сергій Данилович пропрацював агрономом по захисту рослин. А з лютого 1985 став бригадиром. Багато людей тоді робило в бригаді, було кілька ланок, та молодий керівник зумів всіх організувати, налагодив дисципліну, при цьому завжди був людяним та справедливим.


Хоч з ранку до ночі пропадав на роботі, треба було хату будувати, давати лад в обійсті. Як згадує дружина Неля Феліксівна, вічно недосипав, вночі доводилося будувати-майструвати. Тож вважає свого коханого чоловіка опорою та надією, своїм великим щастям. Рідко бачили тата вдома діти Андрій та Олена. Та виросли добрими і розумними, Андрій з сім’єю живе у Житомирі, він підполковник поліції, Олена закінчила Білоцерківський Аграрний Університет, живе з сім’єю у Білій Церкві. Радіють дідусь та бабуся онукам Захару, Северину та Варварі.
Найкраще відгукуються про Сергія Даниловича працівники рільничої бригади № 3. Кажуть, не людина, а просто золота людина. Не чваниться, бо він начальство, людей поважає, підтримує у важку хвилину. Ніколи не стоїть осторонь справ сільської громади. Він і на кладовищі, коли його треба розчищати, і коло води, коли ремонтується водогін.
То ж хай ще довго-довго для Сергія Даниловича кує зозуля та співає в полі жайворонок, хай ще довго-довго радіє він золотим нивам, дарує тепло свого великого серця людям! З роси та води вам, шановний ювіляре!
А.Джус