Погода

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ


УКРІПРАЙОН

Напевно багато з вас бачили, проїжджаючи дорогами Хмельниччини, великі сірі громади недобудованих бетонних споруд. Це залишки лінії старих укріп районів, які будувались тут напередодні Другої світової війни. Потужна лінія укріплень від Дністра до боліт Полісся повинна була стримати ворожу навалу по лінії старого радянського кордону. Історію цього нереалізованого проекту ми спробуємо вам розказати.
Напередодні війни Старокостянтинівський укріпрайон , який отримав порядковий номер 14 восени 1940 року, перебував в стані консервації. Споруди були частково обсипані землею, а частково стояли покинуті на етапі 7 циклу будівництва. Амбразури та входи були закладені камінням.
Усі споруди Старокостянтинівського укріпрайону були двоповерхові та фланкуючої дії. ДОТів фронтального вогню встигли побудувати тільки один. Споруди були типові для укріпрайонів того часу: кулеметні та гарматно-кулеметні напівкапоніри проекту 1938 року.


Озброєння для споруд укріпрайону на момент його консервації тільки почали постачати з заводів. Для кулеметних ДОТів це були установки НПС-3 під кулемети системи «Максима», а для споруд типу ОППК, установки ДОТ-5 (45 мм гармата спарена з кулеметом системи Сіліна. Також не було виготовлено та встановлено жодного броньового спостережного ковпака на спостережних пунктах. Вони так і залишились непридатними до вжитку.
Штат управління укріпрайону фактично не було сформовано. В наявності було тільки управління коменданта УР. Комендантом був призначений майор Вітченко Сергій Леонтійович. Скорочені були і штати гарнізону. Так, згідно штатного розкладу Управління 14-го УР у нього входили: 132 окремий пульбат (3 кулеметні роти та два протитанкових відділки), 79 та 90 протитанкові артдивізіони, автотранспортний взвод.
Військову службу на теренах укріпрайону несли частини 80 стрілецької дивізії. З початком передислокування частин 1 стратегічного ешелону на захід територія укріпрайону була полишена, а на охороні споруд залишилась лише одна стрілецька рота.


Потрібно також зазначити, що від укріпрайону до старого кордону було приблизно 7-8 кілометрів. Незважаючи на перенесення кордону на захід, тут також продовжував діяти прикордонний режим та пропускна система. На цій ділянці знаходились комендатури та застави 20 Славутьского прикордонного загону.
22 червня 1941 року, з початком німецько – радянської війни, укріпрайон було наказано привести в бойовий стан. Почали в авральному порядку будувати систему оборони. В склад укріпрайону за наказом штабу фронту було передано ділянку Проскурівського Ура біля Волочиська, який фактично так і не був сформований. Було виділено людей та видано розпорядження про початок оборонних робіт. Але по суті це так і не було втілено в життя. Німецька армія просувалась досить швидко і на це просто не вистачило часу. В терміновому порядку було тільки проведено огляд реального стану споруд Старокостянтинівського укріпрайону. Його оглянула комісія зі штабу Південно-Західного фронту та було складено доповідну записку.

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА
Про бойову готовність Старокостянтинівсього укріпрайону КОВО
1.При перевірці готовності укріпленного району на ділянці Теофіполь, Турівка, Медисівка, станція Волочиськ, село Лозова встановлено:
Спорудження вогневих точок на усьому протязі укріпрайону не закінчено, багато споруд до кінця так і не обладнано: нема люків, нема колодязів, амбразури та бійниці замуровані цеглою, смуга загородження не обладнана, маскування від-сутнє. Доти видні на великій відстані. Ніякого озброєння укріпрайон немає.
Кількість споруд і інших вогньових точок не встановлена.
2. Укріпрайон раніше займав 153 стрілецький полк 80-ї Ордена Леніна стрілецької дивізії, штаб якого був в м. Раково. 19.6.1941 полк відбув в район Тернополя, залишивши для охорони укріпрайона 8 стрілецьку роту під командуванням лейтенанта Горда, та зам командира роти політрука Царевського.
Рота розкидана по гарнізонах в кількості 5-7 чоловік. Під охороною одного бійця знаходиться до 7 вогньових точок. За свідченнями політрука Царевського, і ця рота 27 червня повинна відбути в місто Тернопіль.
3. Міри по приведенню в бойовий стан споруд не приймались.
Висновки: Укріплений район до оборони не готовий. Потрібно обладнання вогневих точок, створення смуги загороджень та системи траншей в проміжках між спорудами.
Укомплектувати гарнізон та обладнати вогньові точки необхідним озброєнням.
Документ підписано 1 липня та представлено в штаб Південно-Західного фронту.
Але часу на прийняття будь-яких рішучих дій та проведення підготовки до оборони укріпрайону вже не було.
Якщо в вашій родині збереглись якісь матеріали (спогади, фото, артефакти ) які стосуються створення та бойових дій Старокостянтинівсього укріпрайону – дуже просимо надати такі матеріали або свої координати в редакцію.
Олександр Крещанов