Осінній вітер

Він ще такий молоденький. Бо осінь тільки-тільки ступила на ту межу,яка відділяє її від палючого літа. А тому, як тільки сонечко ковзнуло останнім променем по верховітті величезного сусідського дуба, він нишком випурхнув з його густої крони, помахав йому крильцем і майнув на високу ялинку, торкнувшись моєї посивілої скроні ще слабким крилом.
Ялина зашуміла проганяючи дрімоту, рада погомоніти, але його вже не стало. Вітерець хоче погуляти. Він зараз господар. Бо все зупинилось. Стихло. Залягло. Люди. Техніка. Птаство.
Тільки вітерець прокинувся. Такий теплий, ніжний, лагідний, аж якийсь м’якенький. Він колихнув сплячу березу. Щось шепнув її в довгі віти і, майнувши, припав біля зчовганого порогу старенької церковки. Хвилька … і злетів високо. Там помахав крилом зірницям, які одна наперед одної заморгали далекому незнайомцеві дрібним мерехтінням-блиском. Потепліло від усього цього нічному господареві і він закружляв легким розмашистим вальсом над усім земним. Він має час. Багато часу. Цілу ніч.

Вітрику, вітрику, мій нічний друже. Полети на могилку мого братика і сестрички. Понеси мої рясні сльози. Полий чорнобривці, щоб не зів’яли. Бо не завжди можу сама провідати, або не можу зовсім. Бо далеко, дуже далеко сестричка. А ще, вітрику, полинь в моє дитинство, юність. І до рання принеси мені багато милих снів-спогадів.
Воно таке миле дитинство. Така чарівна юність. І така шанована сивина в поріділій косі.
А ще, мій нічний вірний друже, майни (це для тебе так легко) до моїх хороших друзів у Львів. Потисни їм натруджені руки і чемно поцілуй у високе, мудре чоло. Вони справжні друзі. Передай ще привіт від Журби. А тоді майни на наше нічне диво-сонечко місяць-молодик. Він з радістю погойдає тебе на своїх ріжках. А ти з висоти, в котрий раз, помилуєшся своєю, нашою колискою–земелькою. Яка така красива і сплячою вночі, і денною в праці. І все. Досить. Повертайся. Бо ось-ось вигляне сонечко і твій старший брат пізньої осені виштовхне тебе з твоєї схованки і заставить роздмухувати холодні зимові заметілі.
Галина Журба