Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: № 38 від 17.09.2020 року
Перегляди: 381

Повернути не можна,

 

забути  неможливо

Такий напис на гранітному пам’ятнику афганцю Павлу Загоруйку на цвинтарі у селі Шибена. У цих скупих, суворих словах – трагедія недоспіваної долі 33-річної молодої людини, яку з далекої Якутії прийняла у свої обійми рідна земля 27 років тому. І чого так? Чому так рано обірвалося його життя? Мав наречену, збирався женитися, чекали-недочекалися невістки батьки Анісія Григорівна та Андрій Савович, сестра Галя.
Народився Павло 31 липня 1960 року. Як згадують сусіди, ровесники, ріс слухняним, роботящим, доброзичливим, невредним хлопчиною. Вигнався, як тополя, під два метри, прозвали його однолітки ласкаво – Лелекою. Закінчив школу, вивчився на шофера. Восени, як минуло 18, призвали хлопця в армію. Потрапив в аеромобільні війська, в «учебці» був у Ленінграді. А наступного, 1979 року, розпочалася кривава афганська авантюра вищого партійного керівництва Радянського Союзу. ЇЇ символом став «чорний тюльпан» - домовина, в яких з далекої спекотної, чужої країни повернулося додому 15 тисяч молодих радянських солдатів. Десятки тисяч бійців були пораненими та скаліченими, а всіх , хто повернувся додому живими, ніколи не покидав «афганський синдром».

Деталі
Категорія: № 38 від 17.09.2020 року
Перегляди: 361

Поважали  побратими  Толю

Каштани – один із символів не тільки Хрещатика, а й в цілому нашої столиці Києва. З давніх - давен і тепер каштани в певній мірі символізували і символізують Теофіполь. Коли Толя Довжук ходив ще до школи, милувався весною їх біло-рожевим цвітом, а восени любив збирати каштани, якими була встелена центральна вулиця аж до стадіону і ставка. Особливо пам’ятною стала каштанова вулиця хлопцю після армійської служби в далекому Афганістані. Колишні воїни-афганці постійно збирались разом і в день Великої Перемоги проходили колоною розквітлою вулицею, вшановували пам’ять полеглих героїв Великої Вітчизняної війни, воїнів-інтернаціоналістів. А згодом Віктор Добровольський, Володимир Сокоть та інші друзі Анатолія Івановича Довжука ішли до його хатинки. І лунали в хаті пісні про минуле і сьогоднішнє, нелегку солдатську службу в чужій країні. Згадувалося прожите, живі і мертві побратими. І в такі хвилини Анатолій був, як ніколи схвильований, у піднесеному настрої. Підтримка друзів надавала йому сил, енергії, мужності і витримки, допомагали перенести важке горе – втрату найріднішої людини, мами. І не так важко переносилися тоді самотність та інвалідність.

Деталі
Категорія: № 38 від 17.09.2020 року
Перегляди: 358

Спасибі, добрі люди!


Колектив Теофіпольського районного лабораторного відділення щиро вдячний Генеральному директору ПП «Добрий хліб», депутату Хмельницької обласної ради Віктору Лебединському за надання допомоги у придбанні принтера, який необхідний для опрацювання документів в період підвищення рівня захворюваності на COVID-19 серед населення району. Дякуємо також Громадській організації «За конкретні справи» в забезпеченні працівників медичним захисним одягом (костюм біологічного захисту/комбінезон) і медичними масками.
Відгукнулась на наше прохання і керівник благодійного фонду «Ми поруч» Віолетта Лабазюк, яка допомогла в забезпеченні іще однією одиницею оргтехніки (ноутбук).