Погода

Все у нього вийде

Про учасника АТО, приватного підприємця з Михнівки Віктора Гордікова ми вже писали двічі. Адже наполегливий, цілеспрямований, почав, як кажуть, з нуля: взяв в оренду млин в ФГ «Михнівка», закупив обладнання, став переробляти зерно на борошно вищого та першого сорту, назвав свою справу «Лінія якості». На цьому не зупинився, взяв в оренду пекарню на комбікормовому заводі філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП», реставрував застаріле пекарське обладнання, почав випікати пшеничний хліб.
- Знаєте, - каже, - весь час я згадую Василя Корнійовиича Шуляка, адже під його керівництвом у ТОВ ВКП «Авантаж» я три роки працював головним технологом по переробці зерна.

Мені  незрозуміло

Відшуміли новорічні та різдвяні свята. Позаду приємні клопоти приготування до свят у дорослих і яскраві спогади про святкові пригоди у дітей.Кожен з нас очікує дива з приходом нового року: економічної стабільності в державі, покращення добробуту в сім’ї, щастя й здоров’я діточкам. І тільки песимісти тупо стоять на своєму – все погано, нічого не покращилось і не покращиться.
Я оптиміст, і вірю, що Україна на шляху до оновлення, до стабільності. Ми подолаємо всі негаразди, але на це потрібен час. Сьогодні і зараз зміни не робляться. Так нас вчить історія.
Ось до прикладу, майже 70 років тому в маленькому сільському клубі прикрашена паперовими ланцюжками ялинка.

Як  все  вирішилося  у  Великолазучинській  громаді

Неодноразово наша газета писала про проблеми сільської медицини. Про те, як з 1 березня 2019 року Теофіпольський Центр первинної медико-санітарної допомоги перевів 9 фельдшерів малопотужних ФПІв (Малий Лазучин, Немиринці, Дмитрівка, Лідихівка, Заруддя, Троянівка, Олійники, Романів, Червона Дубина) на 0,5 посадового окладу, а з 1 червня – ще 11(Борщівка, Великий Лазучин, Воронівці, Ільківці, Колісець,Строки, Мар’янівка, Колки, Лютарівка, Кузьминці, Турівка). Як була прийнята Програма розвитку та підтримки первинної медико-санітарної допомоги Теофіпольського району на 2019 рік, як сільські ради шляхом виділення субвенції Центру мали долучитися до фінансування заробітної плати працівникам цих ФПів.

Вшанували пам’ять невинно убієнних

У січні 1942 року у Теофіполі сталася жахлива трагедія. Німецько-фашистські окупанти зігнали біля 2 тисяч місцевих жителів-євреїв та холоднокровно розстріляли їх за кілька кілометрів від селища в напрямку до Базалії. Були тут діти, молоді люди, жінки, старики. Останки цих безневинно вбитих людей і досі покояться в одній великій братській могилі. Стараннями єврейського благодійного фонду “Хесед Бешт”тут встановлений пам’ятний знак та меморіальна дошка.
21 січня пам’ять жертв часів Другої світової війни вшанували голова районної організації ветеранів України Володимир Кобера, його заступник Андрій Рудюк, начальник районного сектору філії державної установи «Центр пробації у Хмельницькій області» Сергій Гринюк.

А В НЕНЬКИ,


ЯК СНІГ СИВИНА…

Вже вишні цвітуть край хатинки в садочку,
Надія Зінчук все святкове вдягла –
Чекає з армійської служби синочка,
Стежину втоптала до арки села.
Синок навесні мав звільнитись додому
Та радість затьмарила клята війна.
Служив він народові зовсім чужому,
А в косах у неньки, як сніг сивина.
Ці віршовані рядочки лягли в мене на папір одразу, коли почув розповідь про те, як багатодітна мати Надія Яківна Зінчук з Вороновець чекала, виглядала у квітні 1988 року свого сина Івана з армії. О, скільки ночей не доспала, скільки сліз пролила!
Чатувала багато разів на автобусній зупинці. Бачили її люди частенько на околиці села. Бо ж усі сільські хлопці повернулися вже зі служби в рідні домівки, зустріли тут квітучу весну, а його – її Іванка – все не було й не було.
Якось буряківнича ланка, в якій працювала Надія Яківна, поралась на полі. Вже серпень саме минав. І так зване «бабське радіо» принесло сюди із села звістку: «Кирюшів Іван повернувся додому з армії!». І то вже треба було бачити, як вона – мати – бігла, спотикалась впродовж всього лану. Пробіжить декілька метрів і впаде. Підніметься – і знову біжить.